Ще в 1738 році швейцарський учений Даніель Бернуллі використав метод диференціального тиску-на основі першого рівняння Бернуллі-для вимірювання витрати води. Пізніше італієць Дж. Б. Вентурі досліджував використання трубки Вентурі для вимірювання потоку і опублікував свої висновки в 1791 році.
У 1886 році американець Клеменс Гершель застосував принцип трубки Вентурі для створення практичного пристрою для вимірювання витрати води.
З початку до середини 20 століття усталені принципи вимірювання поступово розвивалися; дослідники більше не обмежували своє мислення існуючими методами, а натомість почали нові шляхи дослідження.
До 1930-х років почали з'являтися методи вимірювання швидкості потоку рідин і газів за допомогою акустичних хвиль. Однак до Другої світової війни в цій галузі не було досягнуто значного прогресу; Лише в 1955 році був представлений витратомір Maxson-, який використовував метод акустичної циркуляції-для вимірювання витрати авіаційного палива.
З 1960-х років прилади для вимірювання потоку почали розвиватися в напрямку більшої точності та мініатюризації.
Зі швидким розвитком технології інтегральних схем ультразвукові витратоміри з фазовою-технологією автопідстроювання набули широкого поширення. Крім того, широке застосування мікрокомп'ютерів значно розширило можливості вимірювання витрати; наприклад, інтеграція мікрокомп’ютерів у лазерні доплерівські вимірювачі швидкості дозволила обробляти більш складні сигнали.